Головними переможцями нинішньої ситуації виглядають Ізраїль та Росія. Перший - через руйнацію іранської економіки та об’єднання всього арабського світу проти Ірану. Друга - через ріст цін на нафту.

Логіка дій керівництва Ірану дуже проста: зберегти режим. Венесуельський сценарій виглядає зараз, як майже фантастичний. На відміну від Венесуели, іранський режим був і є аж надто ідеологізованим, а правляча верхівка багато в чому вірила і вірить в свою ідеологію. Без зовнішнього втручання (мова про наземну операцію і повалення режиму з масовими подальшими чистками) зараз уявити собі падіння режиму доволі складно. А відтак, можна говорити, що ті, хто приймав рішення про коротку війну, або виходили з неправдивих розвідданих, або керувалися волюнтаристськими мотивами.

Президент США Дональд Трамп має три ключові варіанти:

• протягом місяця зламати режим завдяки авіаударам (ймовірність низька);
• протягом місяця знищити левову частку економічного потенціалу Ірану і оголосити перемогу, правда, іранський режим також оголосить свою перемогу (поки що це - найбільш імовірний варіант попри політичні ризики, як внутрішні в США так і іміджеві в цілому);
• розпочати наземну операцію (цей варіант буде прийнятий в тому випадку, якщо воєнне командування і армія запевнить Трампа, що війна буде короткою).

Ця війна була розпочата Трампом з трьох головних причин: отримати контроль над нафтогазовою галуззю Ірану, завдяки цьому вийти з сильної позиції на переговори з Китаєм і для покращення політичного рейтингу. Для розв’язання цих питань потрібен або перший, або третій варіанти. І тут треба ще раз наголосити: на кону стоїть як імідж США на Близькому Сході, так і в цій частині світу взагалі. 

Окремо варто звернути увагу, що Китай також не зміг натиснути на Іран в питанні Ормузькоі протоки і ударів по нафтогазовій інфраструктурі монархій Перської затоки. 

Іран, безумовно, перетворює себе в парію, але поки ні Росія, ні Китай не будуть рвати стосунки. Обидва вважають, що зможуть зіграти в гру "посередник". І поки виглядає так, що більше варіантів стати посередником є у Китаю (знову-таки, якщо США підуть за другим сценарієм).

Українсько-російські переговори при цьому, схоже, зайшли в глухий кут. Наш вчорашній удар по Новоросійську - опосередковане цьому підтвердження. Отже, ймовірність якихось проривів найближчим часом практично нульова. При цьому, роль США в цих переговорах напряму буде залежати від закінчення війни в Ірані. І також варто слідкувати за тим, чи з’явиться Китай в іранському треку. Його поява там практично на 100% гарантуватиме його появу і в наших переговорах.