Пенсії українців обчислюються множенням середньомісячної зарплати по країні за попередні три календарні роки на індивідуальний коефіцієнт, після чого від цього добутку береться стільки відсотків, скільки років складає страховий стаж.
При цьому індивідуальний коефіцієнт це середнє арифметичне із щомісячних співвідношень доходу, на який були нараховані страхові внески, й середньої зарплати в країні за відповідний місяць.
При розрахунку таких коефіцієнтів враховуються всі місяці, протягом яких нараховувались страхові внески, починаючи з липня 2000 року, й за бажанням платника або якщо таких місяців менше ніж 60, ще будь-які 60 місяців поспіль до цієї дати за умови документального підтвердження відповідних сум.
Найневигідніші місяці, які разом поспіль складають 10 відсотків від страхового стажу, при розрахунку не враховуються, причому з власного досвіду можу доповісти, що це робиться автоматично й відповідна програма при розрахунку пенсій працює чесно, хоча кожен, хто їй не довіряє, може вимагати виключення при розрахунку якихось інших місяців поспіль, що складають ті самі 10 відсотків страхового стажу.
Щорічна індексація пенсій здійснюється їх множенням на коефіцієнт, що враховує 50 відсотків річного зростання споживчих цін і 50 відсотків зростання середньої по країні зарплати за попередні три календарні роки порівняно з такими самими трьома календарними роками поспіль, але на рік раніше.
До цього максимально спрощеного переказу базових положень досить складного механізму нарахування пенсій (мовою, що максимально наближена до загальнолюдської) варто додати наступне.
Логічний аналіз вищенаведеної пенсійної формули показує: для того, щоб власною пенсією повернути собі пенсійні внески, які протягом усього життя було сплачено, середньостатистичному за усіма показниками пенсіонерові (тобто з індивідуальним коефіцієнтом 1) треба прожити на пенсії орієнтовно стільки ж років, скільки відсотків склала за часів його роботи середньозважена ставка пенсійних відрахувань (тобто тієї частини ЄСВ чи його “попередників”, що “солідарно накопичувалась” саме на пенсійні цілі).
І якщо така середня пенсійна ставка протягом життя складала, скажімо, 20 (або 30) відсотків, то відповідно саме 20 (або 30) років і треба прожити на пенсії: якщо прожив на пенсії більше, то виграв, а якщо менше, що, безумовно, неспівставно частіше, то програв (згідно з назвою старого польського серіалу “Ставка більше за життя”)…
Всі розуміють, що діюча система так званого “солідарного” (на противагу чесному накопичувальному) пенсійного страхування, що йде ще від Бісмарка, який її – на той час вельми прогресивну – запровадив у 1889 році, дуже м’яко кажучи, трохи застаріла на кшталт відомої МММ в останні роки її існування, а демографічна ситуація навіть та, що була до війни, не кажучи вже про сучасну, аж ніяк не сприяє хоча б якомусь перегортанню цієї фінансової піраміди, яку давно вже штучно “підгодовують” за рахунок держави.
Тож, як сказав невідомий слюсар-сантехнік ще за радянських часів, тут не “кран” треба міняти, а всю систему.
Джерело: OBOZ.UA