Поділяю точку зору директора Європейського центру аналізу й стратегії (CASE) Дмитра Нєкрасова, який вважає, що західні економічні санкції, як правило, майже не досягають своїх цілей безпосередньо зараз, хоча стратегічно для Росії вони, безумовно, шкідливі в майбутньому, адже запас міцності там має границі.
При цьому загалом співставляти шкоду від санкцій для РФ і для країн, що їх запроваджують, – особисто я вважав би не дуже коректним, адже шкодячи Росії санкції послаблюють її міць, тим зменшуючи ризик розповсюдження війни на країни ЄС, тобто “шкода” для них, у тому числі й суто економічна, – вельми умовна.
І це вже має значення ДЛЯ ЄВРОПИ не тільки якщо санкції працюють саме коли йде війна в Україні, але й коли вони діють на перспективу.
Втім, деякі санкції – для Росії навіть корисні. Як слушно зауважує той самий Д. Нєкрасов, це стосується, приміром, персональних чи колективних санкцій щодо тих, хто хотів би вивести свої гроші – інколи шалені! – з російської економіки на Захід, але з-за санкцій позбавлений такої можливості, й відповідні кошти “вимушені” працювати на війну.Зовсім інша тема Дмитра Нєкрасова пов’язана з присудженням – серед інших – американцеві Джоелю Мокіру Премії Шведського національного банку з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля, тобто скорочено – Нобелівської премії з економіки, яке щойно відбулося, в зв’язку з чим керівник CASE згадує з подробицями книгу майбутнього лавреата “Важіль багатства” 1990 (!!!) року, де той аналізував, зокрема, інноваційні переваги середньорічних варварів порівняно з уславленою греко-римською античністю у практичному втіленні-впровадженні величезної кількості технічних винаходів усіляких Архимедів, які створювали тільки поодинокі технічні зразки – для розваги й демонстрації можливостей людського розуму, а по-справжньому масово використовувати почали лише варвари.
Так от, судячи з усього, зараз (продовжую я вже від себе) місце середньовічних не таких вже винахідливих, але працьовитих – у втіленні в життя не своїх геніальних витворів-досягнень – варварів зайняли, перш за все, китайці, й тому саме в неочікуваному ще на перехресті тисячоліть неабиякому зближенні РФ і КНР – хоча б і в формі поступового поглинання Росії Китаєм – полягає новий шанс мордора, що повертається під стару знайому орду, однак вже за суворих ядерних часів.
І тут – поєдную обидві (здавалося б, зовсім різні) аналітики Нєкрасова – можна порівняти вплив на ледачу “загадкову” дворову бандюганку-пропійцю Росію з боку Заходу, тобто Цивілізації, й Сходу, що є досить талановитим у впровадженні чужих інновацій:[знайомий і нам повчальний гонор,] санкції, DEI, соціальні стандарти, економіка послуг, науково-технічні напрацювання;чи сильна рука, піднебесна велич, півтора мільярди слухняних працьовитих гвинтиків, економіка виробництва, уречевлювання-здійснювання…
Джерело: OBOZ.UA