Перш за все, надам наукове визначення карколомності: це карколомна схильність КАРКати, коли вЛОМ (тобто ліньки) думати й аналізувати, а замість цього є незрозуміла потреба своїм перманентним постійним стабільним незмінним передбачуваним карколомним карканням намагатися змінити світ, світогляд глядачам-читачам і майбутнє цього світу – завдяки, зокрема, карколомній кількості найнятих (і добровільних, тобто безкоштовно дурних) каркунів.
А тепер – щодо суті.
Не поділяю суспільної істерії стосовно того, що Трамп-миротворець заради скорішого припинення російсько-української війни хоче розмовляти не тільки з керівництвом країни, яка є безумовною жертвою цієї неспровокованої агресії, але й з фактично самопризначеним керманичем країни-агресорки, адже для посередника це є цілком нормальним, і досить активно сприяючи вельми вдалому завершенню кількох воєн (зокрема, на Близькому Сході) він діяв саме так.
Розумію в цьому контексті здорову реакцію шановних представниці й представника Білого дому – прессекретарки й директора комунікацій, які на безглузде запитання, хто запропонував для зустрічі Трампа з Путіним саме Будапешт – мовляв, ганебний [для всіх без виключень!!!] “меморандум” було підписано [понад 30 років тому!!!] якраз там, – обидва відповіли “Твоя мама”, бо тільки батьки мали навчити своє нерозумне кореспонденятко, де, що і в кого можна запитувати і чи мають різноманітні погано увіковічені міста [Варшава із “своїм” договором тощо] віковічно “відповідати” за своє колишнє минуле.
Приміром, коли у Празі з 1995 року стало гостювати Радіо Свобода, цьому анітрохи не завадило те, що саме там за 27 років до того московські – й не тільки – війська втопили в крові Празьку весну (про що чиясь мама забула розповісти).
А от штатні представники “альтернативних” – тобто “ліберальних” [Росія з DEI???!!!] – кремлівських веж, навпаки, оптимістично розповідають, що мир в Україні вже між Трампом і Путіним узгоджений на 90 відсотків, і в “місті-меморандумі” їм залишилося обговорити лише деякі технічні деталі.
(Принагідно немов би обговорюють і напівпримусову евакуацію в Москву Мадуро – не зразок Асада, а я б додав, що тоді нобелянка з Венесуели, ставши там відповідно президенткою, сама з радістю подарує йому цю премію, ще й приплатить.)
Тим часом у теж оптимістичному Чернігові перейменовують на честь Трампа один з міських скверів (а я б – у разі припинення їм цієї війни – перейменував би на Трамп хоч Харків, особливо якщо під це підуть додаткові інвестиції, бо хто ж місто з такою назвою наважиться ображати?)…
Джерело: OBOZ.UA