На Івано-Франківщині попрощалися зі старостою села Дитятин Миколою Клюбою. Він очолив Дитятинський старостинський округ вже після того, як воював в зоні проведення АТО на Донбасі.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Микола вирушив на фронт добровольцем, останній бій прийняв 6 жовтня, а побратими дві доби не могли забрати тіло воїна. Про прощання з Героєм розповіло “Суспільне Івано-Франківськ”.
Що відомо
За даними видання, прощання з Миколою Клюбою відбулося у Дитятині Більшівцівської громади у вівторок, 14 жовтня. Віддати останню шану старості, що взяв до рук зброю, аби захистити Україну, прийшли сотні людей.
Брат захисника, Василь Клюба, котрий теж захищає Україну у лавах Збройних сил, розповів “Суспільному”, що Микола 10 років тому, у 2015-му, брав участь в АТО на Донбасі. Коли ж повернувся додому, займався громадською діяльністю, а згодом – очолив Дитятинський старостинський округ.
А коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Микола Клюба практично з перших днів повернувся на фронт.
До лав Збройних сил України Микола Клюба мобілізувався добровільно. Він служив у гранатометному взводі 3 батальйону 115 окремої механізованої бригади ЗСУ.
Загинув чоловік 6 жовтня 2025 року у стрілецькому бою з росіянами на Лиманському напрямку. Побратими змогли забрати його тіло лише через два дні.
“Він справді був людиною, в якої в серці живе отой патріотизм, вольовий дух. Ніколи його ніхто не змушував туди йти, ніхто. Ніколи його не призивали. Він пішов сам і сам хотів цього. І він хотів жити в цьому селі, дбати про нього. Він хотів його розвивати. Він так і робив. Він — ну дуже добра і щира людина. Дуже шкода”, — розповіла про воїна його сусідка Леся Порцина.
На похорон приїхали й побратими військовослужбовця, зокрема офіцер 3 механізованого батальйону 115 окремої механізованої бригади Юрій Теслюк. Чоловік поділився з “Суспільним” спогадом про першу зустріч з Миколою Клюбою.
“Питаю у Миколи: “Який у тебе позивний?”. А він каже: “Староста”. Кажу: “Як це? Що це за староста? Чому староста?”. Він відповів: “Староста. Ти що не знаєш, хто такий староста? Це ж я був старостою, тому в мене позивний Староста”. Мені аж дивно було: “Як, кажу, староста, і тебе забрали?”. Він говорить: “Мене не забрали, я сам пішов”. Як боєць, як військовослужбовець — це людина з великої букви, яка завжди підтримувала своїх побратимів, завжди була готова в будь-який момент стати на захист. Микола був дуже зібраним, відповідальним, позитивним, веселим”, — розповів Теслюк.
Побратим розповів, що починаву Микола Клюба піхотинцем, а згодом перевівся у гранатометний взвод.
“Ми зараз перебуваємо на Лиманському напрямку. Це важкий напрямок, і лінія змінюється — щодня рухається то трішки вперед, то трішки назад. Гранатометники — це не піхотинці, але в будь-який момент можуть стати піхотинцями. Так і сталося в Миколи. Коли він був на позиції, довелося приймати стрілецький бій, і він його прийняв. Мужньо прийняв і загинув у ньому”, — зазначив Теслюк.
Брат полеглого воїна, Василь Клюба, розповів: з Миколою вони воювали у різних підрозділах, однак не втрачали можливості бодай ненадовго зустрітися.
“Остання зустріч була 30 вересня перед святом Дня захисників України. Ми з ним зустрілися на п’ять хвилин. Випили кави, як завжди. А 6 жовтня командир його взводу мені сповістив, що Микола загинув. Дуже вдячний командирам Миколи, побратимам, які змогли забрати тіло, хоч це було дуже небезпечно. Дві доби не могли тіло забрати. Я думаю, достойно його похоронили, відправили в кращі світи. Він того заслужив”, — сказав Василь Клюба.
Поховали Миколу Клюбу на кладовищі в рідному селі.
Раніше OBOZ.UA повідомляв, що на Харківщині загинув захисник із Дніпропетровщини. Євгену Федченку було всього 26 років.
Також стало відомо, що на фронті загинув 31-річний захисник із Покровська Владислав Ангелін. Він був єдиним сином у матері, яка мусила рятуватися від війни на Полтавщині. Останній бій Владислав прийняв на рідній Донеччині – неподалік від міста, в якому народився.
Джерело: OBOZ.UA