Продовження ескалації на Близькому Сході: чому РФ може святкувати

Іран атакував ключовий нафтопереробний завод у Саудівській Аравії, який після фактичного закриття Ормузької протоки став одним з головних альтернативних маршрутів для експорту нафти з країн Перської затоки. Удари по таких вузлах посилюють ризики перебоїв постачання і можуть додатково тиснути на світові ціни на нафту.

Коли ціни різко зростають, у публічному просторі з’являються десятки оцінок, скільки на цьому заробляє Росія. Після 28 лютого таких підрахунків з’явилося безліч. Проте більшість із них методологічно хибні.

Типовий підхід - помножити експорт (5–7 млн барелів на добу) на приріст ціни. Така логіка описує валютну виручку компаній, але майже не пояснює, що відбувається з російським бюджетом.

А війна проти України фінансується саме з бюджету. І тут варто розуміти, що реальна фіскальна модель Росії доволі складна працює інакше.

Бо податки прив’язані не до експорту, а до видобутку. Тобто, ключовий елемент нафтових доходів бюджету РФ - податок на видобуток корисних копалин (Налог на добычу полезных ископаемых, НДПИ). Він нараховується на кожен барель видобутої нафти і залежить від трьох параметрів:

• світової ціни (сорт Urals);

• курсу рубля;

• системи коригувальних коефіцієнтів.

Саме тому Федеральна податкова служба щомісяця публікує ці показники: середню ціну Urals, курс долара і значення коефіцієнтів для розрахунку НДПИ, НДД та акцизів.

Критично важливо: ціна застосовується до всього обсягу видобутку, який становить близько 9,3 млн барелів на добу, а не лише до експортних потоків (5-7 млн б/д).

Окрім податку на видобуток РФ отримує додаткові надходження через:

• НДД (податок на додатковий дохід) - фактично податок на ренту/прибуток родовищ;

• акцизи та інші пов’язані платежі;

• частково - залишки експортного мита.

Тож скільки один барель дає для бюджету Росії? Якщо спростити складну систему податків до рівня одного бареля, отримаємо таку картину: за ціни Urals 100 доларів, податок на видобуток приносить, приблизно, 25-35 доларів, податок на додатковий дохід – ще 10-20 доларів, інші платежі – 3-7 доларів, але демпфер зменшує ефект, приблизно, на 5-15 доларів. У підсумку бюджет РФ отримує близько 35–45 доларів з кожного бареля, тобто від третини до половини його вартості.

Це означає, що держава фактично "сидить" не на експортній виручці, а на податковому потоці, який прямо прив’язаний до світових котирувань.

Скільки Росія вже заробила на поточному ціновому шоку? Якщо взяти період з 28 лютого по 19 березня, ціна нафти зросла приблизно з 56 до понад 103 долари за барель. Але важливо враховувати не пікове значення, а середній рівень за період. Тож середнє перевищення ціни над базою, приблизно, +25-30 доларів за барель.

Враховуючи, що бюджет вилучає близько 55-60% приросту ціни через податкову систему, додатковий дохід з бареля – 14-17 доларів, обсяг видобутку – 9,3 млн барелів на день, то щоденний ефект – 130-150 млн доларів. За 20 днів це, приблизно, дає 2,5-3 млрд доларів додаткових доходів для російського бюджету. Ці гроші Росія вже отримала. І це – лише ефект ціни - без зміни обсягів експорту чи видобутку.

Якщо ціна утримується на підвищеному рівні протягом місяця, ефект масштабується до зовсім інших величин. Бюджетна база у РФ – 59 доларів за барель.

Якщо нафта тримається на рівні 100 доларів за барель, то отримуємо 6-7 млрд доларів на місяць. Якщо 120 доларів за барель, то 9-10 млрд доларів. 150 доларів за барель принесуть до бюджету понад 14 млрд доларів на місяць. А це вже співмірно з місячними військовими витратами Росії (за оцінками Служби зовнішньої розвідки України, вони складають 16,6 млрд доларів на місяць).

Аналітики виділяють три сценарії розвитку подій з цінами на нафту:

• базовий (деескалація) – ціна складатиме 70-80 доларів за барель;

• поточний (обмежене постачання, перебої з постачанням) – 100 доларів за барель;

• стрес-сценарій (тривале порушення постачань через Ормузьку протоку) – 120-150 доларів за барель і вище.

Останній сценарій є критичним для розуміння російських доходів. Бо бюджет РФ реагує не на середньорічну ціну, а на короткі періоди пікових значень.

Та навіть такі оцінки є спрощенням. Адже у розрахунках використовуємо ціну Urals як базову, оскільки саме цей сорт є основою російського нафтового експорту і податкової системи.

Та фактично Росія видобуває і продає кілька сортів нафти з різними характеристиками та цінами. Окрім Urals, це, зокрема, Siberian Light (легка, низькосірчиста нафта з вищою ціною), ESPO (сорт, що експортується до Азії через трубопровід "Східний Сибір – Тихий океан" і торгується з премією), Sokol (сахалінська легка нафта високої якості) та ARCO (арктичний сорт із Прирозломного родовища).

Хоча їх частка в загальному видобутку менша, ніж у Urals, вони часто продаються з премією до нього. 

Це означає, що фактична податкова база може бути навіть ширшою, ніж показують розрахунки. А отже, реальні доходи бюджету РФ у періоди високих цін можуть бути ще вищими.

Тож проблема не лише в тому, що Росія має змогу продовжувати експорт нафти. Проблема в тому, що російська податкова система так побудована, що кожен стрибок світових цін автоматично конвертується в додаткові бюджетні доходи. Це призводить до того, що навіть короткі геополітичні шоки на ринку нафти мають непропорційно великий ефект для РФ. В тому числі, для фінансування війни.