У Кремля залишається дедалі менше аргументів, щоб переманити Трампа на свій бік, – експерт

Минулого тижня впливовий сенатор-республіканець Ліндсі Грем перебував з візитом у Києві і повідомив про досягнення згоди з адміністрацією президента США Дональда Трампа про прийнятність оновленого законопроєкту, який передбачає нові санкції проти Росії і значні тарифи для країн, які купують російську нафту і газ. Утім, одразу після повернення Грема до Штатів з України з’явились новини про несподівану смерть Грема. В іноземних медіа почали з’являтися матеріали, що такі обставини можуть ускладнити процес відстоювання необхідності затвердження відповідного законопроєкту. У зв’язку з цим УНІАН вирішив поспілкуватися з політологом, директором програми "Північна Америка" української дослідницької групи "Українська призма" Олександром Краєвим, аби з’ясувати, наскільки можливо, що санкційний законопроєкт буде втілений практично у життя.  

Cенатора Ліндсі Грема вже немає в живих. На вашу думку, чи реально за таких обставин, що санкційний законопроєкт в Сенаті проголосований? І якщо так, то коли це може відбутися?

- По-перше, давайте не забувати, що за словами Грема, законопроєкт вже був погоджений з Трампом. І от що цікаво, Трамп, коли реагував на смерть Грема, він це робив у достатньо незвичних для себе формулюваннях, тому що Трамп ніколи не був емпатом особливим. Ми всі це чудово пам’ятаємо, ми всі це бачимо в його поведінці, в тому, як він себе тримає. А тут в нього була прямо така позитивна, така дружня, я би навіть сказав, знову ж таки, незвична для Трампа тирада ро те, який Грем був хороший, що це взагалі найкраща людина, яку він знав, що без нього вже буде не так, що він не знає, як далі буде працювати. Тобто, очевидно, у Трампа є певні сентименти стосовно Ліндсі, в нього є певні сентименти стосовно їх довгої дружби.

Тому це, як би, не в дивовижу, але все-таки пунктик до того, що, можливо, цей законопроект все-таки тепер Трамп уже буде просувати надалі.

По-друге, в межах Конгресу Грем відігравав не останню роль. Він багато в чому був як kingmaker [впливовою лидиною] для Трампа, саме в конгресовому вимірі. І він мав за доволі велику групу підтримки.

Це не тільки демократ Річард  Блюменталь, який з ним завжди працював, це і ще й близько 40-50 конгресменів, які завжди підтримували його ініціативи, виступали публічно в їх підтримку і голосували завжди за них. Тобто є кому продовжити ту справу, яку він почав. Це другий важливий пункт.

А третій - це, звісно, сам Блюменталь. Тобто, коли в нас законопроєкт за авторством двох сильних конгресменів, які тримають за собою майже половину партії, то навіть якщо одного з них нема, другий все рівно може продовжити цю справу. Тому мені здається, що, незважаючи на всі ці проблеми, все-таки цей законопроект по санкціям може іти далі.

Проте, якщо казати про питання "коли" - ми бачимо, що зараз адміністрація Трампа дійсно до прихильна до України, бо Україна дає результат. Не тому, що вони раптом стали проукраїнськими, а тому, що Україна їм дає можливість розраховувати на переговори, тому, що Україна дає їм можливість планувати ці переговори, їм тільки треба передавити в цьому плані Росію.

І тому на цьому фоні стає зрозумілим, що цей законопроект варто було ухвалити якнайшвидше, але нове загострення з Іраном, нові взаємні обстріли і, в принципі, все те, що відбувається довкола Протоки, - кажуть нам про те, що насправді очікувати в найближчі тижні ухвалення чогось такого, на жаль, не доводиться.

З цього приводу хочу нагадати, що в жовтні 2025-го року законопроєкт мав двопартійно підтримку в Сенаті і достатньо для того, щоб навіть подолати вето, але був відкладений тоді лідером республіканської більшості Джоном Туном, щоб дати можливість Трампу вести переговори. Зокрема, це було перед спілкуванням Трампа з Путіним. Чи не може така історія повторитися, що щось спричинить відкласти розгляд?

- Те, що росіяни будуть пробувати знову Трампа перехилити на свою сторону або зробити щось таке, щоб переконати його, що ніякі санкції не потрібні, і вони можуть домовитися і так, - вони точно це будуть робити. В них немає іншого варіанту, вони вимушені будуть це робити.

Але чи спрацює це зараз, коли Трампу потрібен хоча б якийсь швидкий успіх в плані зовнішньої політики, а якийсь нормальний успіх зробити з Іраном не виходить, нормальний успіх зробити в будь-якій іншій частині зовнішньої політики також не виходить - мені здається, це зараз не спрацює. Бо знову ж таки, росіяни будуть просто саботувати переговори, ще більше їх затягувати. А тому, в принципі, у них аргументів, скажімо так, залишається все менше і менше.

А на вашу думку, якщо схвалять законопроект, яким буде вплив нових санкцій? Це буде зниження доходів Росії від енергоносіїв, уповільнення ВВП, обмеження військового виробництва? І коли буде саме ефект від цих санкцій? Коли саме Росія відчує їх дію?

- На жаль, від санкцій, в принципі, ефекту ніколи швидко чекати не треба. Це завжди достатньо пролонгована штука. Але найголовніше, щоб ці санкції у своєму фінальному варіанті мали щонайбільше саме з точки зору комерційних, енергетичних продуктів і, в принципі, з того, що затримає основний експорт російський.

Бо ми бачимо, що навіть на двосторонньому рівні директор Російського фонду прямих інвестицій Кирило Дмитрієв і інші московські політики, - вони просувають ідею того, що Сполучені Штати і Росія повинні мати спільні енергетичні проекти, що Сполучені Штати і Росія можуть там проект на 15 трильйонів мати по розробці корисних копалин в Арктиці. Тобто вони якраз намагаються на цю тему щонайбільше давити.

І якщо цій темі присвятити основний пакет санкцій, тоді санкції будуть не просто економічним засобом зменшення потенціалу Росії, але реально будуть ще й достатньо сильним політичним ударом по всім ініціативам РФ.

У законопроєкті є такий пункт про 500-відсоткові тарифи для тих країн, які купують російську нафту і газ. Умовно маються на увазі Китай, Індія, Туреччина й інші. Як такі тарифи вплинуть на ці країни? Вони будуть шукати інших постачальників енергоносіїв чи будуть ігнорувати цей пункт і платитимуть якимсь іншим чином?

- Ніхто з тих, кому Трамп обіцяв 500% тарифів, ще ніколи ці 500% додаткових тарифів не платили. Вони завжди дійсно йшли на поступки, тому що вони розуміють, що цифра цифрою, Трамп дуже любить гратися цифрами, - це ж та сама людина, яка знизила ціни на ліки на 1000%. Тому 1000, 500 - це відносні моменти. Основний посил тут такий: ми з вами не домовимось. Якщо ви зараз не зробите так, як мені треба, ми з вами ні про що не домовимось.

Тому мені здається, що все-таки і Китаю, і Індії, які вже свого часу відмовлялися від російських енергоносіїв саме через отакі погрози Трампа, нічого не складе проблеми знову від них відмовитися. Тим паче, в них вже відпрацьована класна система закупити російську нафту і газ, коли вона дешева, а якщо в Росії самої починаються проблеми, почати продавати її назад.

Тобто, мені здається, і в даному випадку, коли ці санкції запрацюють, останні великі закупівлі пройдуть, - вони закупляться російською нафтою, щоб пережити складний період, але на той момент, коли це буде треба Трампу і коли це буде треба нам, вони від нових поставок відмовляться.

А як ви думаєте, чи можуть ці санкції вплинути на розрахунки Путіна і чи змусять його все-таки піти на переговори з Україною?

- Так, що це насправді не стільки економічна штука, а скільки показник того, що Штати не будуть приймати сторону Росії. Штати не будуть співпрацювати з росіянами так, як того хоче Москва. Штати будуть розраховувати на Україну. Штати будуть розраховувати на те, що Росії доведеться, скажімо так, сісти за стіл переговорів.

Це все основна причина, чому Трамп повністю підтримує наші удари вглиб території Росії, чому Трамп повністю підтримує завдання ударів по НПЗ. Тому що це те, що наближає переговори і те, що наближає той фінал, який йому треба, коли ми все-таки підпишемо якусь угоду.

Тому введення цих нових санкцій і те, що воно буде просунуте, незважаючи на смерть Грема, і те, що воно буде просунуте саме Трампом, - це, по суті, Путіну дуже така пряма заява, що ні, з американцями домовитись не вийде, а тому доведеться іти на нормальні переговори.

Випускник Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченко та Відкритого Університету Реформ. 

Має досвід роботи в апараті Верховної ради України та в Міністерстві закордонних справ. В минулому молодіжний активіст.

Як експерт-дослідник, спеціалізується на зовнішній та внутрішній політиці США і загалом на міжнародній політиці у Північній Америці, а також на внутрішній та зовнішній політиці Великої Британії, зокрема на проблематиці ірландського кордону та конфлікту в Північній Ірландії.