Кремлівський диктатор Володимир Путін відсвяткував черговий день народження. Офіційно йому 73, хоча насправді він може бути на два роки старшим. Які цілі він має, які амбіції? Чи, як і раніше, він засліплений божевільною мрією відновлення Союзу? Що він знає про реальний стан справ на українському фронті? І скільки ще планує прожити у першому кріслі?
Насправді мета диктатора – вельми примітивна і фізіологічна: він хоче не програти війну в Україні та дожити своє життя на свободі. Проте об’єктивні обставини такі, що вже за рік зовнішньополітична ситуація для нього може стати абсолютно нестерпною. Водночас економічного ресурсу самої Росії вистачить не більше, аніж на три роки.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив антиросійський активіст, голова фонду “Стоп Російський Терор” (США) Герман Обухов.
– 7 жовтня Путіну виповнилося 73, хоча насправді ми не знаємо, коли його реальний день народження. З цих 73 років 25 він керує Росією. Як ви думаєте, що він хотів би встигнути до кінця свого життя? Які амбітні цілі може ставити? Чи є і зараз серед цих цілей мета відновлення Союзу?
– Насамперед – і це, напевно, важливо, – Путіну виповнилося 75, а не 73. Він народився 1950 року, а не як пишуть у Вікіпедії та в інших джерелах, 1952-го. Усе це сфальсифіковано. Про це написано велику книгу Курчаб-Редліх, польської журналістки, яка проводила власне розслідування і зустрічалася з реальною матір’ю Путіна. Її вже немає в живих, вона померла в Грузії. Мало хто про це говорить або знає. Можливо, це мало на що впливає, але з усім тим, маленька брехня стає краплею великої брехні.
Що стосується його мети, то, з мого погляду, ця мета досить примітивна, фізіологічної властивості. Він не може програти війну, він хоче дожити своє життя не у в’язниці – це очевидний висновок. Зараз давати задній хід уже занадто складно. Після того, що відбувалося протягом трьох років в Україні, цього прощати вже ніхто не буде – ні Україна, ні Європа. Я думаю, що найближчим часом і США теж до цього приєднаються, а далі і Китай, і Індія, і всі інші країни.
Мені здається, Путін уже розуміє, що цієї війни він не виграє, але, як боксерові на рингу, йому не хочеться опинитися у нокауті. Він хоче розтягнути бій на 12 раундів і програти за очками. І всі ці провокації в Європі – це саме те розтягування за часом цього програшу. Наскільки це у нього вийде? Цього ніхто не знає, навіть він сам.
Водночас Європа ще поки що не готова до радикальних кроків щодо Росії. Попри санкції, починаються незадоволені вигуки, мовляв, скільки це може тривати, треба якось закінчувати війну, але як – Європа поки що не знає.
Отже, цілі Путіна досить примітивні – дожити своє життя на волі, а не у в’язниці.
– До речі, щодо примітивних цілей. Чи можна до таких віднести також бажання Путіна жити до 150 років, про що йшлося під час його візиту до Китаю?
– Це зі сфери фантастики, тому що ніякий Путін до 150 років жити не буде. За всіх досягнень медицини, геронтології та іншого це поки що неможливо. Його здоров’я і грошові можливості, напевно, дають змогу продовжити життя ще років на 10-15, але все залежить від того, де він буде його доживати. Якщо на волі, в країні, яка економічно це перетравить і де народ буде хоча б нейтральним, мовляв, чорт із ним, нехай залишається, аби у нас був хліб, бензин та інше – тоді так. Але це навряд чи здійсненно в Росії, оскільки економіка котиться вниз, і довго так тривати не може. Вистачить ще на 2-3 роки, а далі невідомо.
– Як ви думаєте, на що сьогодні Путін розраховує у війні проти України? Раніше він мав на меті повний контроль над нашою країною. Наскільки змінилася ця мета зараз? І чи має він реальну інформацію про те, що відбувається на полі бою?
– Я думаю, що більш-менш він має інформацію про те, що відбувається, але його генерали й адмірали не бачать шляхів щось змінити. Це замкнуте коло. Він хотів би щось змінити, але не може. Щоб змінити становище на полі бою, потрібно привезти в Україну мільйонів два навчених, одягнених військовослужбовців, солдатів і офіцерів. Але де він їх візьме? Північнокорейська армія навряд чи пошле в Україну два мільйони. Може, кілька десятків тисяч, але вони нічого не змінять. Китай точно не пошле. Добровольці – це не масштабне рішення.
Тому змінити ситуацію на полі бою він не в змозі. Він може тільки утримувати позиції, десь трохи просуватися, десь схопити якийсь шматочок. Але всі бачать, які там успіхи. Настає осінь, скоро зима, а взимку які можуть бути маневри й наступи?
У цей час Україна отримуватиме все більше і більше зброї – це вже невідворотно. Не впевнений, що “Томагавки” прийдуть миттєво, але не виключено, що вже взимку вони з’являться. Це стане серйозним аргументом проти Росії, і Путіна це лякає. Це стане серйозною небезпекою у частині руйнувань у самій Росії, для тих самих НПЗ, військових заводів тощо. Усе це буде накопичуватися, і ситуація погіршуватиметься.
З огляду на масштаби Росії, зрозуміло, що складно миттєво знищити всі військові заводи, бази, аеродроми та інше, але поступово, крок за кроком, процес піде не туди, куди хотіла б Москва. Путін це розуміє, він все-таки при своєму розумі, але зробити нічого не може. Він може лише розтягнути цю агонію занепаду. На скільки його вистачить, не знає навіть він сам. Це непередбачувано. Усе залежить від того, як реагуватиме російський народ, чи підуть на війну десятки тисяч, як поводитиметься Європа, чи посилюватиме вона тиск, запроваджуватиме не тільки санкції, а й інші заходи, політичні та економічні.
Америка поки що зайнята своїми проблемами, але через рік, ймовірно, у США відбудуться серйозні зміни, і тоді почнеться просто обвал. Після того як республіканці втратять Сенат і Конгрес, Путіну стане дуже несолодко. Тоді рахунок піде вже не на роки, а на місяці.
– На початку ви говорили про примітивну мрію Путіна. Який відсоток ймовірності ви даєте, що ця мрія здійсниться?
– Мені не хотілося б давати відсотків або бути провісником, але, на мою думку, років два він, напевно, зможе протягнути. Більше – я не впевнений. Це і політика, і економіка, і тиск з боку Америки та Європи. Ми наближаємося до точки, коли тривалість цієї війни перевершує діяльність Другої світової війни. Це не може бути нескінченно. Ресурси реально закінчуються. Це не якась бездонна бочка.
Я не даю жодних прогнозів, але, на мою думку, Росія здатна протягнути ще роки два, але ніяк не 10-15 років. Звичайно, цей термін можна скоротити. Усе залежить від низки обставин, зусиль як урядів, так і громадянського суспільства. Відсотки давати складно – 50% або 90%. Подивимося, чи матиму я рацію. Але у багатьох своїх прогнозах я був дуже близьким до того, що відбувалося і відбувається.
Джерело: OBOZ.UA